Героїчний епос реферат скачать

Реферат на тему Український народний героїчний епос. Класифікація жанрів (загальна характеристика)

1.2 Історичні пісні. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Що ми розуміємо під назвою героїчний епос? Чи можна сюди віднести, скажімо, чумацькі пісні, пісні про кріпаччину та гірку вдовину долю? Героїчні – це не тільки історичні пісні, легенди чи думи про певні події, славні військові походи, що увінчалися перемогами. Серед наших пісень є багато й сумних, у які вилилися сльози втрат, безсилля, розчарування, туга за втраченою свободою, покинутим рідним краєм…

З першої половини ХІХ ст. поширилась думка(її особливо енергійно відстоював «несамовитий Віссаріон» - Белінський, підтримували й інші українські та російські революціонери-демократи та ліберальні письменники) про те, що народ створює героїчний епос в особливі, героїчні періоди свого життя. Однак світова історія знала й інші випадки: ісландські саги набули популярності, коли ісландці не були войовничим народом і терпіли наругу завойовників. Наша історія дає свій варіант розвитку героїчного епосу: українці співали завжди. Сила пісні – невичерпна. Ще древні елліни створили надзвичайної поетичності міф про Орфея, який своїми піснями приборкував диких звірів, змушував рухатись дерева і скелі. Про силу пісні можна сказати й легендою нашого народу про живу воду, котра дарує людям безсмертя. Пісня і є та жива вода.[1,3]

У найтяжчі часи нашому народу допомагала пісня. Вона підтримувала найкращих синів і дочок України у боротьбі проти гнобителів. В окремі моменти історії саме пісня лишалась чи не єдиним джерелом, що живило потяг до воз`єднання,до боротьби за соціальне і національне визволення. На сторожі своєї волі народ поставив пісню – вогненний сплав слова і мелодії, позначених духовним світлом, чарівною красою. 1. Героїчний епос. Його жанри. Як показує дослідження розвитку культури різних народів, кожна нація в добу свого виникнення і становлення створювала героїчний епос, в якому увіковічнювала славні героїчні вчинки народних улюбленців-героїв.

Крім героїв, кожна доба має і своє уявлення про гідність. Для нас у залишках старовини (бо закони, також і неписані закони моралі, були однаковими для всього людства) найбільший інтерес становить ,що саме і в яких формах збереглося і як вплинуло на подальший розвиток суспільства та на формування особливостей українського етносу.[1,5] Епос – один із родів художньої літератури, що характеризується розповідно-описовою(епічною) формою, широтою зображення подій і характерів. Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. В такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості.

Героїчний епос українського народу – думи та історичні пісні, що виникли приблизно в середині 15 ст. в умовах розгортання боротьби проти татаро-турецьких, а потім і польсько-шляхетських загарбників.[2,225] Свій національний епос, який став історичним свідченням зрілості нації, її здатності відчувати власне значення у всесвітній історії, витворив і український народ. До нього можна віднести найдавніші за походженням, тому й найменше відомі в сучасну епоху, билини та більш пізні жанри — думи та історичні пісні. Це — епічно-ліричні твори, переважно героїчного, рідше — соціально-побутового характеру. Хоча вони багато в чому (особливо за змістом, тематикою, деякими елементами поетики та художнього вислову) подібні, все ж кожен з цих жанрів має свої жанротворчі чинники, властиві лише йому поетичні прийоми, тому вони суттєво відрізняються, тому їх слід розглядати окремо.[10]